Навесні українці обиратимуть (вчергове) Президента держави. У лютому адвокати обиратимуть двох представників до Вищої ради правосуддя і одного — до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України… Після стількох десятиліть, коли право вибору обмежувалося вибором шкільної форми дивно-коричневого або брудно-синього кольору, сьогодні у нас є з чого обирати щодня.

І, як виявилося, вибір робити не так-то й просто. Що таке «вибір»? Обирати чи вибирати з-поміж чогось чи когось це не про те, що хочеш мати чи отримати, а про відповідальність. Адже якщо вибір робиш ти, то і нести відповідальність за нього та всі спричинені наслідки маєш ти. А от відповідальність брати на себе готовий далеко не кожен…

Звісно, ніхто не є провидцем і не може знати, що той, кого обирають, і є саме тим, хто потрібен. Особливо, з урахуванням того, що людям властиво змінюватися. Тим більше, що агітація ведеться знавцями психології, а в інформаційному потоці настільки змішується істина і брехня, що навіть очевидному не ймеш віри, а найдивніші вигадки здаються правдою.

Інше питання — кого обирати. Так сталося, що будь-хто, хто претендує на будь-яку посаду, викликає дивну реакцію серед тих, хто повинен свій вибір зробити. Цю ніяковість можна по-різному характеризувати — заздрість, недовіра. Але якщо заглянути глибоко у себе, можна зрозуміти, що ж саме «не так». Те, що кандидат — людина ініціативна, йде до своєї мети, планує щось робити і діяти та, зрештою, нести відповідальність не тільки за себе, а й за тих, хто його обрав, дуже різко відтіняє лінь, пасивність і неготовність до відповідальності тих, кому цей вибір доводиться робити.

Якщо розібратися в психологічних аспектах вибору,  прийняти їх і зважувати вже більш об’єктивно, тоді, очевидно, що кожен буде ближчий на крок до того, щоб кожен його вибір був правильним, і нести відповідальність за нього було б гордістю.